Основи формування абстрактного мислення

Мислення абстрактне — це . Психологія: мислення, види мислення



Мислення абстрактне — це тип мислення, при якому можливе, абстрагувавшись від дрібних деталей, поглянути на ситуацію в цілому. Така властивість дозволяє переступити в якійсь мірі кордон правил і норм та здійснити нові відкриття.

Оглавление:

У дитячому віці розвитку даної здібності повинно відводитися достатньо часу, тому як такий підхід в майбутньому допоможе швидше знаходити нестандартні рішення і найбільш оптимальні виходи з ситуації, що склалася. Дуже часто при прийомі на роботу роботодавці перевіряють у потенційних співробітників абстрактне мислення. Тест допомагає оцінити здатність людини

Форми

Особливості абстрактного мислення — це його різні форми: поняття, судження, умовивід. Для правильного сприйняття розглянутого терміна дуже важливо розуміти специфіку кожного з цих визначень.

Поняття

Це така форма мислення, при якій один або декілька предметів сприймаються як один або кілька ознак, кожен з яких повинен бути суттєвим. Визначати поняття може як одне слово, так і словосполучення, наприклад «стілець», «трава», «учитель математики», «високий чоловік».

Судження

Це форма, при якій відбувається заперечення або затвердження будь-якої фрази, яка описує предмети, навколишній світ, закономірності та взаємозв’язки. Судження, в свою чергу, буває двох типів: простим і складним. Просте судження, наприклад, звучати може так: «хлопчик малює дім». Складне судження виражається в іншій формі, наприклад «поїзд рушив, перон спорожнів».



Умовивід

Це така форма мислення, при якій з одного судження (чи кількох) роблять висновок, який є новим судженням. Джерела, які допомагають сформувати кінцевий варіант, — це передумови, а підсумок — це висновок. Наприклад: «Всі птахи вміють літати. Синиця літає. Синиця — птах ».

Мислення абстрактне — це процес, при якому людина здатна вільно оперувати поняттям, судженням, умовиводом, тобто категоріями, зміст яких можна зрозуміти тільки в співвідношенні з повсякденним життям.

Розвиток абстрактного мислення

Природно, дана здатність у всіх розвинена по-різному. Одні люди красиво малюють, інші — пишуть вірші, третій — вміють абстрактно мислити. Однак сформувати його цілком можливо, з цією метою вже в ранньому дитинстві слід давати мозку приводи для роздумів.

Сьогодні існує величезна кількість різних спеціалізованих друкованих видань, які тренують розум: головоломки, збірники завдань на логіку і так далі. Для розвитку абстрактного мислення у своєї дитини або в себе необхідно приділяти подібним заняттям всьогохвилин два рази на тиждень. Ефект від таких вправ не змусить себе довго чекати. Доведено, що в ранньому віці мозку набагато простіше впоратися з подібного роду завданнями. Чим більше буде тренувань, тим швидше з’явиться результат.

При повній відсутності навичок мислити в цілому людині складно не тільки реалізувати себе у творчих видах діяльності. Також можуть виникнути проблеми з вивченням дисциплін, в яких дуже багато абстрактних ключових понять. Правильно розвинене мислення абстрактне — це можливість відкрити нерозгадані таємниці природи, пізнати те, що раніше не було ніким пізнане, відрізнити брехню від істини. До того ж відмінною рисою такого методу пізнання є те, що для нього не потрібно безпосередній контакт з досліджуваним об’єктом, і важливі висновки й умовиводи можна робити віддалено.



Психологія: мислення, види мислення

У розумовому процесі співвідношення слова, образу, дії може бути різним. Залежно від цього виділяють деякі види.

Конкретно-дієве, або практичне, націлене на вирішення поставлених конкретних завдань в умовах організаторської, конструктивної, виробничої або іншої діяльності людини. В даному випадку це, в першу чергу, конструктивне, технічне мислення. Його характерні особливості — це увага до деталей, виражена спостережливість і вміння правильно використовувати ці навички у конкретній ситуації, здатність швидко переключатися з розумової діяльності на дію і назад.

Художнє, або конкретно-образне, характеризується здатністю людини до узагальнення та вмінню абстрактні думки втілювати в конкретні образи.

Словесно-логічне, або мислення абстрактне, — це здатність індивідуума знаходити загальні закономірності в суспільстві і природі. На перший план виходять поняття, широкі категорії, а уявлення та образи відіграють другорядну роль.

Мислення в процесі історичного розвитку

Спочатку на формування інтелекту людини безпосередній вплив чинила практична діяльність. Так, дослідним шляхом люди навчилися вимірювати земельні ділянки. На цій основі відбувалося становлення спеціальної теоретичної науки — геометрії.



Самим раннім видом розумової діяльності, з генетичної точки зору, є практично-дійове мислення, першорядну роль у ньому грають дії з предметами (у тварин така здатність спостерігається в зародковому вигляді). Стає зрозумілим, що саме даний тип пізнання себе і навколишнього світу є основою наочно-образного процесу. Його характерна риса — оперування в розумі наочними образами.

Вищою сходинкою є абстрактне мислення. Однак і тут діяльність мозку невіддільна від практики.

Залежно від змісту розумова діяльність буває практичної, художньої та наукової. Дія є структурною одиницею практично-дієвого способу пізнання, образ — художнього, поняття — наукового.

Усі три види між собою тісно пов’язані. У багатьох людей однаково розвинені здатності до дії, образне мислення і абстрактне сприйняття. Проте залежно від характеру вирішуваних завдань на перший план виступає якийсь один вид, потім його змінює інший, після — третій. Наприклад, для вирішення побутових питань потрібно практично-дійове мислення, для наукової доповіді — абстрактне.

Види пізнання за характером поставлених завдань

Поставлені перед людиною завдання можуть бути стандартними і нестандартними, залежно від цього, а також від операціональних процедур, розрізняють такі види мислення.



Алгоритмічне. Засноване на заздалегідь встановлених правилах, загальноприйнятій послідовності дій, які потрібні для вирішення типових завдань.

Евристичне. Продуктивне, спрямоване на вирішення нестандартних завдань.

Дискурсивне. Засноване на сукупності взаємопов’язаних умовиводів.

Творче. Допомагає людині здійснювати відкриття, досягати принципово нових результатів.

Продуктивне. Призводить до нових пізнавальних результатів.



Репродуктивне. За допомогою даного виду людина відтворює отримані раніше результати. У цьому випадку мислення і пам’ять нерозривні.

Абстрактне мислення — найважливіший інструмент в людських руках, який дає можливість осягнути глибокі шари істини, пізнати незвідане, зробити велике відкриття, створити витвір мистецтва.

Источник: http://faqukr.ru/samovdoskonalennja/mislennja-abstraktne-ce-psihologija-mislennja-vidi.html

Предмет логіки. Форми абстрактного мислення

Пізнання людиною світу завжди починається з чуттєвого контакту з оточуючим середовищем та проходить у таких формах як відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів. Відчуття зв’язують суб’єкта із зовнішнім світом, але не дають цілісної характеристики реальності, фіксуючи лише її різноманітні сторони. Сприйняття – це відображення предметів і явищ у сукупності притаманних їм властивостей та безпосередньої дії на органи чуттів. Сприйняття є цілісним, багатоаспектним чуттєвим образом, який формується на основі відчуттів, але не є їх механічною сумою. Уявлення – це чуттєвий образ предмета, який безпосередньо не діє на органи чуттів, але в минулому був даний у відчуттях. На основі уявлення людиною вибудовується узагальнений образ дійсності.

Названі форми чуттєвого пізнання не дають вичерпної інформації про явища і процеси, так як не проникають в їх глибинну сутність, не розкривають загальних зв’язків і відношень. Вирішення цих завдань можливе завдяки мисленню. Мислення – це вища форма відображення об’єктивної реальності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей та відношень речей, у створенні нових ідей, прогнозуванні подій і явищ. В мисленні схоплюється загальне, суттєве, відбувається абстрагується від другорядного, несуттєвого. Порівняно з чуттєвим пізнанням мислення дає змогу глибше й повніше пізнати об’єктивний світ, розкрити його істотні сторони, зв’язки й закономірності. Мислення має суспільно-історичну природу, тобто воно виникає і вдосконалюється разом з появою й розвитком праці та мови, які, в свою чергу, фіксують результати мислення. Слово стало носієм як результатів процесу пізнання, так і суб’єктивного відношення людей до дійсності, суб’єктивного розуміння усвідомленого.

Вираженням раціонального ступеня пізнання стало абстрактне мислення, основними характеристиками якого є опосередкованість, узагальнення і зв’язок з мовою. Опосередкованість передбачає незалежність знання від предмета. Узагальнення – це здатність абстрактного мислення характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак, відволікаючись від несуттєвих. Мова – це матеріальна форма мислення, його оболонка. Вбираючи в себе об’єктивний зміст результатів процесу пізнання, вона є носієм людського досвіду, засобом відбору, систематизації, збереження знань, передачі знань від людини до людини, від покоління до покоління; способом, що визначає оцінку людиною результатів пізнання, характер відношення до світу і до себе.

Фіксація результатів абстрактного мислення здійснюється в логічних формах – розумових структурах, які не залежать від конкретного змісту. Базовими логічними структурами є поняття, судження і умовиводи.

ПОНЯТТЯ– це форма мислення, яка відображає предмети і явища через сукупність їх загальних і суттєвих властивостей. Суттєвою називається властивість, без якої ідентифікація (визначення) предмета чи явища неможливе. Критерієм суттєвості ознаки є практика. Отже, поняття є множиною ознак, кожна з яких є необхідною, а разом вони достатніми для відокремлення одного класу предметів від інших. У понятті зафіксовано: узагальнення результатів пізнання, цілісність знання, виділення істотного, значимого для людини. Поняття не має чуттєво-образної форми, його не можна уявити, споглядати як реальний предмет. Наприклад, для поняття «монітор» несуттєвими ознаками є колір, розмір діагоналі, виробник, пластик, розміщення елементів управління тощо; до суттєвих слід віднести – наявність матриці чи електронно-променевої трубки, здатність сприймати цифровий сигнал.

У науковій і навчальній літературі зустрічаються такі визначення поняття.

Поняття – це форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого класу за загальними та специфічними для них ознаками (А. Конверський).



Поняття як форма (вид) думки, або як мисленнєве утворення, є результат узагальнення предметів деякого класу і мисленого виділення самого цього класу за певною сукупністю загальних для предметів цього класу – і сукупність відмінних для них – ознак (Є. Войшвілло).

Поняття–це форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних ознаках (М. Тофтул).

Поняття – це думка, яка фіксує ознаки відображуваних у ній предметів і явищ, що дають можливість відрізнити ці предмети і явища від суміжних з ними (Д. Горський).

Поняття –це думка, яка вказуванням на певну ознаку виділяє з універсуму й узагальнює в клас предмети, яким притаманна ця ознака (І. Хоменко).

Поняття–це форма мислення, в якій відображаються суттєві ознаки одноелементного класу чи класу споріднених об’єктів (А. Гетьманова).



Перелічені визначення вказують на різні сторони поняття як форми мислення, але очевидним є зв’язок поняття та слова. Тому звернемо увагу на мовні засоби вираження понять. Основним засобом вираження понять є слова та словосполучення. Однак не кожне слово виражає поняття (наприклад, вигуки, частки, сполучники). Формуючи поняття, особливо в таких предметних галузях як право, медицина, лінгвістика, перекладацька діяльність, слід зважати на наявність у мові слів синонімів (коли одне й те ж поняття виражається різними словами) та омонімів (одне і те ж слово означає різне). Тому слова, а відповідно й поняття, набувають конкретного змісту лише в контексті речення. Наприклад, поняття «конституція» в правознавстві та анатомії мають різні значення.

Відповідно, важливим є процес формування понять. Основні прийоми формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення.

Аналіз і синтез – це процес мисленого чи фактичного розкладання цілого на складові та утворення цілого з його частин.

Порівняння – мислене зіставлення об’єктів з метою виявлення рис схожості або різниці між ними.

Абстрагування – мислене виділення ознак предмета і відволікання від інших.



Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального знання, а також результат цього процесу: узагальнене поняття, судження, закон науки, теорія.

Результатом формування поняття є створення його логічної структури, яка складається зі змісту та обсягу. Зміст поняття – це сукупність визначальних рис класу предметів чи явищ. Обсяг поняття – це кількість предметів, які в ньому узагальнені. Наприклад, для поняття «студент» зміст: людина, яка навчається у вищому навчальному закладі; обсяг: вся множина студентів.

Зміст і обсяг зв’язані законом оберненого відношення: чим менше інформації (зміст) містить поняття, тим ширший клас предметів і невизначеніший їх склад (обсяг), і навпаки, чим більше дано інформації про поняття, тим менше об’єктів підлягають під це поняття. Іншими словами, чим більший у поняття зміст, тим менший обсяг і навпаки. Наприклад, поняття «студент» має менший зміст, ніж поняття «студент першого курсу», але разом з тим перше поняття має ширший зміст.

СУДЖЕННЯ– це думка про предмет, у якій за допомогою ствердження або заперечення розкриваються його ознаки чи відношення до інших предметів. Істинність судження визначається відповідністю об’єктивній дійсності. Судження – це відносно закінчена думка, що відображає предмети і явища реального світу. В кожному судженні розрізняють поняття про предмет думки і поняття про властивості й відношення, наявність яких стверджується чи заперечується в судженні. У простому судженні (виражаються простими розповідними реченнями) предмет думки називається суб’єктом і позначається латинською літерою S, а поняття про властивості і відношення предмета думки називається предикатом думки і позначається латинською літерою Р. Обидва ці поняття – суб’єкт і предикат – називаються термінами судження. Просте судження складається з трьох елементів – суб’єкта, предиката і зв’язки. Склад атрибутивного судження можна виразити формулою: S є Р або S не є Р.

Судження має своє матеріальне втілення у словах, усній і письмовій формі. Речення – це граматична форма судження, а судження – логічний зміст речення. Наприклад, речення «Всі студенти займаються спортом», «Конституція – основний закон держави», «Журналісти вивчають політологію» виражають судження.



УМОВИВІД така форма мислення, в якій за допомогою логічно обґрунтованих схем із одного чи кількох суджень за необхідності виводиться нове знання про предмети дійсності. Відмінною особливістю умовиводу є рух думки від одних суджень і понять до інших. Перехід до нового в умовиводі здійснюється не шляхом звернення до даних чуттєвого досвіду, а опосередковано, на основі зв’язку і внутрішньої будови існуючих знань. Наприклад, із суджень «Жоден студент не є народним депутатом України» і «Всі народні депутати України є недоторканними особами» слідує «Деякі недоторканні особи не є студентами».

Визначення умовиводу дозволяє вказати його логічну структуру. До неї відносять:

· вихідне знання (засновок);

· обґрунтування знання (логічна основа висновку);

· вивідне знання (висновок).



При цьому істинність вивідного знання залежить від істинності засновків та логічної правильності їх зв’язку.

За ступенем загальності засновків і висновку умовиводи діляться на три групи:

· дедуктивні, у яких думка йде від більш загального до менш загального знання;

· індуктивні, коли думка йде від знання одиничного до знання про загальне;

· умовиводи за аналогією (традукція), у яких засновки і висновки виражають знання однакового ступеня загальності.



Дедуктивні міркування здійснюються лише за законами формальної логіки. Особливості дедуктивного умовиводу: 1) між засновком і висновком встановлюється відношення логічного слідування (якщо умовивід побудований правильно, то при істинних засновках висновок не може бути хибним); 2) ні окремо правильність умовиводу, ні окремо істинність засновків не гарантують отримання істинного висновку; 3) логічний обсяг суб’єкта висновку не перевищує логічних обсягів суб’єктів засновків. Висновок розгортає засновки, подає їх у зміненій формі;

Правдоподібні (недедуктивні) міркування (індукція та аналогія) оперують змістовними законами і частковими випадками. Тут істинність посилань не гарантує істинності висновку. Хід думки при правдоподібних міркуваннях йде від достовірного знання до імовірного, істинність якого не гарантується. Проте ця форма міркування може бути поширена на більшу множину об’єктів, а тому є особливо корисною в науковому пізнанні, юридичній та слідчій практиці.

Вивчення названих вище форм абстрактного мислення і є предметом логіки – особливої наукової і філософської дисципліни, що вивчає принципи побудови правильних міркувань. Слово «логіка» походить від грецького «λογική», що в перекладі означає: слово, смисл, думка, мова. Античний філософ Геракліт вважав, що Логос – це те, що упорядковує світ, одвічна об’єктивна всезагальна закономірність. Уперше термін «логіка» був введений Демокритом (рр. до н.е.). При цьому засновником логіки як науки вважають Арістотеля (рр. до н.е.). У циклі праць (Органон) античний філософ обстоює думку, що логіка (силогістика) – це єдиний спосіб забезпечити знанням ознаки істинності та загальності.

В наш час абстрактне мислення є предметом вивчення багатьох наук: філософії, фізіології, психології, кібернетики, лінгвістики. Кожна з них досліджує свій специфічний аспект мислення. Наприклад, філософія вивчає мислення у цілому, вона вирішує фундаментальне філософське питання, пов’язане з відношенням людина-світ. Фізіологія вищої нервової діяльності розглядає фізіологічні процеси, що протікають у корі великих півкуль головного мозку людини, досліджує закономірності цих процесів, їх фізико-хімічні і біологічні механізми. Психологія вивчає мислення як один із психічних процесів поряд з емоціями, волею, бажаннями людини, розкриває особливості мислення у залежності від її вікової, трудової діяльності, професійних особливостей, розглядає мислення людей в екстремальних, нестандартних ситуаціях. Кібернетика вивчає мислення шляхом моделювання його у вигляді спеціальних схем, за допомогою яких здійснюються сприйняття, запам’ятовування і переробка інформації з метою її ефективної передачі. Вона виявляє загальні закономірності управління і зв’язку в живому організмі, технічному пристрої, а відповідно, й у мисленні людини, пов’язаному, перш за усе, з її управлінською діяльністю. Лінгвістика розкриває зв’язок мислення з мовою, способи вираження думки за допомогою мовних засобів, показує єдність і відмінність мови й мислення, взаємодію між ними.

Специфіка логіки полягає в тому, що її предметом є абстрактне мислення, вона розглядає мислення з точки зору його функцій і структури, тобто ролі й значення мислення в пізнавальній та практичній діяльності людини. Логіка вивчає не просто мислення, а форми, структури мислення, його складові, взаємозв’язки і відношення між ними. Логіка відповідає на питання: «Що з чого слідує?», встановлює правила і розкриває закони, яких слід дотримуватись у процесі міркування.



У побуті слово «логіка» як правило застосовується до означення:

· закономірності виникнення, існування та розвитку речей і явищ об’єктивного світу;

· здатності людини відображати навколишній світ за допомогою мислення;

· послідовності, несуперечливості, обґрунтованості міркувань;

· спеціальної навчальної дисципліни.



Отже, логіка досліджує мислення, враховуючи ті закономірності, якими керується людина в процесі пізнання істини. Логіка аналізує структуру мислення, форми окремих думок і форми їх поєднання поза конкретним змістом понять, суджень, умовиводів, розглядає їх формально в готовому вигляді. Мислити логічно означає мислити точно, послідовно, адекватно відображати дійсність, не допускати суперечностей у роздумах. Людина, яка оволоділа логікою, мислить більш чітко, її аргументація більш переконлива, ніж у того, хто логіки не знає, вона рідше помиляється. Логіка вчить правильно висловлювати думки, робити з них висновки, усувати хибні твердження, спростовувати думки опонентів.

При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.034 сек.)

Источник: http://studall.org/all-65482.html

Абстрактное мышление у детей и взрослых

В мире нет ничего однозначного. Если руководствоваться точными знаниями, то можно многого не заметить. Мир не живет точно по инструкции, которая написана человеком. Многое еще не изведано.

Когда человек чего-то не знает, у него включается абстрактное мышление, которое помогает ему делать догадки, выносить суждения, рассуждать. Чтобы понимать, что это такое, необходимо ознакомиться с примерами, формами и методами его развития.



Что такое абстрактное мышление

Именно способность мыслить в общем помогает в нахождении решения тупиковой ситуации, появлении иного взгляда на мир. Есть точное и обобщенное мышление.

Точное мышление включается тогда, когда человек располагает знаниями, информацией и четким пониманием происходящего. Обобщенное мышление включается тогда, когда человек не знает точных данных, не располагает конкретной информацией. Он может догадываться, предполагать, делать общие выводы. Обобщенное мышление – абстрактное мышление простыми словами. Научным языком абстрактным мышлением является вид познавательной деятельности, когда человек отходит от конкретных деталей и начинает рассуждать в общем.

Картина рассматривается в целом, не затрагивая деталей, конкретики, точности. Это способствует отхождению от правил и догм и рассмотрению ситуации с разных сторон. Когда некое событие рассматривается в общем, тогда находятся различные способы ее решения. Обычно человек исходит из конкретных знаний. К примеру, мужчина лежит на диване и смотрит телевизор. Возникает мысль: «Он бездельник».

В данной ситуации смотрящий исходит из собственных представлений о том, что происходит. А что могло происходить на самом деле? Мужчина прилег на 5 минут, чтобы отдохнуть. Он уже все сделал по дому, поэтому позволил себе посмотреть телевизор. Он заболел, поэтому и лежит на диване. Здесь может быть много вариантов того, что происходит.



Если абстрагироваться от конкретики и посмотреть на ситуацию с разных сторон, тогда можно выяснить много нового и интересного. При абстрактном мышлении человек думает приблизительно. Здесь нет ни конкретики, ни деталей. Используются обобщенные слова: «жизнь», «мир», «в общем», «по большому счету». Абстрактное мышление полезно в тех ситуациях, когда человек не может найти выход (интеллектуальный тупик).

В силу отсутствия информации или знаний он вынужден рассуждать, догадываться. Если абстрагироваться от ситуации с ее конкретными деталями, тогда можно рассмотреть в ней то, что не замечалось до этого. перейти наверх Абстрактно-логическое мышление В абстрактно-логическом мышлении используются абстракции – единицы определенных закономерностей, которые были вычленены из «отвлеченных», «воображаемых» качеств предмета, явления.

Другими словами, человек оперирует явлениями, которые не может «потрогать руками», «увидеть глазами», «понюхать». Очень ярким примером такого мышления является математика, в которой объясняются явления, которых нет в физической природе. Например, не существует такого понятия, как цифра «2». Человек понимает, что речь идет о двух одинаковых единицах. Однако эта цифра придумана людьми с целью упрощения некоторых явлений.

Формы

Для того что бы понять суть мышления, стоит разобраться в том, какие формы оно имеет. Формы мыслительных процессов:

Понятие – это способность одним или несколькими словами охарактеризовать предмет или явление по его наиболее важным признакам. Пример: серая кошка, ветвистое дерево, темноволосая девушка, маленький ребенок.



Суждение является особой формой мышления, которая описывает предметы и процессы в окружающем мире, их взаимосвязь и взаимодействие. Оно может утверждать или отрицать какую-либо информацию. Суждение в свою очередь подразделяют на простое и сложное.

Пример простого суждения: «трава растет». Сложное суждение: «За окном светит солнце, следовательно, погода хорошая», оно имеет повествовательный характер.

Умозаключение является формой мышления, благодаря которой на основании нескольких суждений человек делает вывод, который, по сути, будет обобщенным суждением. Умозаключение состоит из предпосылок и заключения. Пример: наступила весна, на улице потеплело, трава начала расти.

Абстрактное мышление позволяет не только свободно оперировать этими тремя понятиями, но и применять их в жизни. Часто в повседневной деятельности мы применяем все три формы абстрактного мышления сами того не замечая.

Поставленные перед человеком задачи могут быть стандартными и нестандартными, в зависимости от этого, а также от операциональных процедур, различают следующие виды мышления.

  1. Алгоритмическое. Основано на заранее установленных правилах, общепринятой последовательности действий, которые требуются для решения типовых задач.
  2. Эвристическое. Продуктивное, направленное на решение нестандартных задач.
  3. Дискурсивное. Основано на совокупности взаимосвязанных умозаключений.
  4. Творческое. Помогает человеку совершать открытия, достигать принципиально новых результатов.
  5. Продуктивное. Приводит к новым познавательным результатам.
  6. Репродуктивное. При помощи данного вида человек воспроизводит полученные ранее результаты. В этом случае мышление и память неразрывны.

Одинаково ли у людей развита абстракция?

Ответ однозначен – нет. Каждый из нас наделен способностями, и у всех они разные, именно поэтому человечество так разнообразно в своих взглядах, интересах, стремлениях. К примеру, кто-то пишет стихи, а другой сочиняет прозу, одни не мыслят себя без музыки, а иные предпочитают рисовать в тишине. Такое разнообразие и позволяет социуму развиваться, совершать открытия во всех сферах жизни. Жить в мире, где все мыслят одинаково, разве это было бы интересно? Однако абстрактное мышление можно и нужно развивать.



У пациентов с олигофренией, умственной отсталостью и еще некоторыми поведенческими девиациями психиатры отмечают слабо развитое абстрактное мышление или его полное отсутствие.

Развитие абстрактного мышления

У взрослых мышление, как правило, уже сформировано. С возрастом все труднее воспринимаются новые знания и новый материал – мышление теряет свою гибкость. Приведенные далее упражнения призваны помочь справиться с этим процессом. Развить в себе креативность и широту мышления.

  1. Представляйте мысленно эмоции: недоверие, радость, страх, умиление. Как в вашем воображении будет выглядеть, к примеру, интерес, не привязывая его к конкретным объектам? А как будет смотреться удовольствие?
  2. Представьте образ какого-либо философского понятия или идеи. Например, как вы представите гармонию? Возникнет ли при этом какой-то зрительный образ, чувственное ощущение, ассоциация, символ? Потренируйтесь с образами: порядок, религиозность, энергия, свобода, бесконечность, испытание.
  3. Переверните книгу наоборот, читайте снизу вверх. Тогда придется читать в обратной последовательности. Попробуйте установить логические связи сюжета.
  4. В интернете сейчас весьма популярны картинки с надписями типа «абракадабра». Например:Попробуйте сами составить такие же.
  5. Закройте глаза. Попробуйте ярко представить себе всех людей, с которыми общались в течение дня: одежду, выражение лица, особенности звучания голоса, жесты. Не упускаем ни одной детали. Что вы ощущали во время общения?
  6. Наконец, займитесь рисованием.

Источник: http://psi-doc.ru/abstraktnoe-myshlenie

Что такое абстрактное мышление и как оно проявляется?

1. Определение 2. Формы 3. Типы мышления 4. Особенности 5. Одинаково ли у людей развита абстракция? 6. Методики по развитию абстрактного мышления 7. Абстрактное мышление и дети

Каждый человек в своей повседневной жизни пользуется рядом мыслительных процессов, одним из таких является абстрактное мышление.

Абстрактное мышление присуще только человеку. Ни одно животное не обладает подобной способностью.



Определение

Абстрактное мышление – это тип мышления, при котором человек абстрагируется от деталей и мыслит широкими понятиями, видит картину в целом. Такая особенность мозга позволяет выходить за рамки обыденного, идти к своей цели не зависимо от мнения других людей, совершать новые открытия. В современном мире многие работодатели очень ценят подобные способности у своих сотрудников, это обеспечивает нестандартное решение проблем, новые оригинальные проекты. Развить абстрактное мышление у ребенка – это важная задача для его родителей, так как во многом это залог его успеха в будущем.

Формы

Для того что бы понять суть мышления, стоит разобраться в том, какие формы оно имеет. Формы мыслительных процессов:

Понятие – это способность одним или несколькими словами охарактеризовать предмет или явление по его наиболее важным признакам. Пример: серая кошка, ветвистое дерево, темноволосая девушка, маленький ребенок.

Суждение является особой формой мышления, которая описывает предметы и процессы в окружающем мире, их взаимосвязь и взаимодействие. Оно может утверждать или отрицать какую-либо информацию. Суждение в свою очередь подразделяют на простое и сложное.

Пример простого суждения: «трава растет». Сложное суждение: «За окном светит солнце, следовательно, погода хорошая», оно имеет повествовательный характер.

Умозаключение является формой мышления, благодаря которой на основании нескольких суждений человек делает вывод, который, по сути, будет обобщенным суждением. Умозаключение состоит из предпосылок и заключения. Пример: наступила весна, на улице потеплело, трава начала расти.

Абстрактное мышление позволяет не только свободно оперировать этими тремя понятиями, но и применять их в жизни. Часто в повседневной деятельности мы применяем все три формы абстрактного мышления сами того не замечая.

Типы мышления

В психологии выделяют несколько видов мышления. Это разделение является отражением возможности человека сочетать слово, действие и мысль или образ. Психологи подразделяют их таким образом:

  1. Конкретно-действенное или практическое.
  2. Конкретно-образное или художественное
  3. Словесно-логическое или абстрактное.

Особо стоит сказать о словесно-логическом типе, так как именно он сопровождает все значительные достижения человечества.

Особенности

Как уже неоднократно говорилось, именно такой тип мышления лежит в основе эмпирической познавательной функции. Психологи все время пытаются усовершенствовать и конкретизировать процессы, которые происходят у нас в сознании. Принято разделять несколько направлений в абстрактном мышлении, основываясь на задачи, которые пытается решить человек:

  1. Идеализирующие.
  2. Обобщающие.
  3. Примитивно-чувственные.
  4. Изолирующие.
  5. Актуальной бесконечности.
  6. Конструктивизации.

Идеализирующая форма предполагает замещение реальных понятий идеалами. Это значительно затрудняет анализ окружающего мира, так как очень сложно найти идеал или применить идеальное решение к реальным обстоятельствам. Представления человека являются абсолютно идеальными. Пример: «совершенно белый снег».

Обобщающий тип – основное оружие математиков. Он характеризуется восприятием объекта мысли в общем, лишая его деталей и конкретики, а значит, делая его немного оторванным от реальности.

Примитивно – чувственный тип заключается в абстрагировании от некоторых свойств явлений и предметов, в то время как другие их свойства выходят на первый план. Этот тип является основным в любой деятельности человека, поскольку отвечает за восприятие окружающего мира.

Изолирующий тип заключается в концентрации внимания на одной, наиболее значимой для человека детали, в то время как на остальной предмет он не обращает должного внимания.

Конструктивизация заключается в отвлечении от общих характеристик предмета или обстоятельства.

Также абстрактное мышление разделяют на:

Одинаково ли у людей развита абстракция?

Ответ однозначен – нет. Каждый из нас наделен способностями, и у всех они разные, именно поэтому человечество так разнообразно в своих взглядах, интересах, стремлениях. К примеру, кто-то пишет стихи, а другой сочиняет прозу, одни не мыслят себя без музыки, а иные предпочитают рисовать в тишине. Такое разнообразие и позволяет социуму развиваться, совершать открытия во всех сферах жизни. Жить в мире, где все мыслят одинаково, разве это было бы интересно? Однако абстрактное мышление можно и нужно развивать.

У пациентов с олигофренией, умственной отсталостью и еще некоторыми поведенческими девиациями психиатры отмечают слабо развитое абстрактное мышление или его полное отсутствие.

Методики развития

Развитие абстрактного мышления – это длительный и трудоемкий процесс. Но все не так страшно, как может показаться на первый взгляд. Для того чтобы развить этот тип мышления, человеку достаточно всего два-три раза в неделю уделять час или полтора на решение логических задачек, головоломок. Это очень увлекательный процесс, и вы не успеете оглянуться, как это станет вашим любимым хобби! В современном мире достаточно печатных изданий для развития логики, так же упражнения и задания можно найти в интернете. Это значит, что найти подобную информацию не составит труда. К примеру, существует популярный сайт, на котором представлены задачки разной сложности.

Этот вид мышления берет свое начало на Востоке еще со времен древнего мира. Оно возникло как раздел логики. Логика сама по себе — это способность мыслить и рассуждать, делать выводы о вещах и их сущности. Абстрактное мышление позволяет строить теоретические схемы.

При регулярных занятиях результаты не заставят себя долго ждать. Уже через несколько недель можно будет заметить, что стало проще мыслить, строить перспективные планы, решать вопросы, которые раньше вызывали затруднение.

Маленький человек является открытой книгой, в которую можно написать все что угодно! Дети более восприимчивы к обучению и развитию любых способностей. Способности малыша, нужно развивать играя. Современная индустрия игрушек предлагает богатый выбор игр для раннего развития. К примеру, это могут быть небольшие пазлы, мозаики, банальная пирамидка. В более взрослом возрасте, чтобы научить ребенка мыслить, предложите ему рассмотреть картинки в книгах, объяснить свое понимание происходящего на них.

Учить ребенка абстрактно мыслить очень важно. Абстрактное мышление является не только залогом его творческого развития, но так же это способность ставить все под сомнение, добиваться всего опытным путем. Развитое мышление помогает собирать, анализировать информацию и делать самостоятельные выводы, а затем подкреплять их доказанными фактами.

Рекомендуем

Комментарии ( 0 )

Написать комментарий

Психология

Желаете перейти к следующей статье «Основные виды мышления человека в психологии»?

Копирование материалов возможно только с указанием активной ссылки на первоисточник.

Источник: http://mozgius.ru/psihologiya/o-myshlenii/abstraktnoe-myshlenie.html

Формування абстрактного мислення у дітей.Роль мозкових структур в процесі мислення .Слово як сигнал сигналів

1.Розвиток у дитини абстрактного мислення. Перші ознаки цього механізму ВНД з’являються у дітей старшого дошкільного віку. Діти цього віку здатні включати знайоме їм часткове поняття в ширше, наприклад, “Кінь – це тварина”, “Лялька – це іграшка” тощо. Вони виділяють загальні чи групові ознаки, користуються поняттями, абстрагованими від дійсності, намагаються вивести причинну залежність явищ, що спостерігаються. В початковій школі у процесі навчання читанню і письму слово стає елементом усвідомлення, набуває абстрактного значення, яке не залежить від пов’язаної з ним дії чи предмета. Розвиток і вдосконалення абстрактного мислення триває протягом усього життя.

2. Мислення — це процес пізнання, накопичення інформації, досвіду і оперування знанням, тобто закодованої за допомогою механізмів пам’яті інформацією. Види мислення. ^ 1. Елементарне (конкретне) мислення — форма відображення дійсності, що виявляється в доцільному адекватній поведінці. Це мислення в дії, властиве людині і тваринам. Фізіологічну основу елементарного мислення становить перша сигнальна система. 2. Абстрактне мислення — отвлеченно-понятійна форма мислення, що розвивається із становленням другої сигнальної системи. Абстрактне мислення властиво тільки людині. Друга сигнальна система забезпечує мислення за допомогою різних понять, категорій, формул. 3. Словесно-логічне мислення (дискурсивне) — форма мислення, заснована на міркуванні, що складається з послідовного ряду логічних ланок, кожне з яких залежить від попереднього і обумовлює наступне. Словесно-логічне мислення, як і абстрактне, властиво тільки людині. Припускають, що розвиток здібностей людини до мислення пов’язане з кількісними змінами числа нейронних мереж, що втягуються в обробку інформації. Встановлено, що найбільше значення для мислення мають асоціативні зони кори великого мозку.

3.И.П.Павлов писав, що «слово зробило нас людьми . ». З виникненням мови у людини з’явилася нова система подразників у вигляді слів, що позначають різні предмети, явища навколишнього світу і їхні стосунки. Таким чином, у людини на відміну від тварин існують дві системи сигнальних подразників: перша сигнальна система, що складається з безпосередніх впливів внутрішнього і зовнішнього середовища на сенсорні входи, і друга сигнальна система, що складається переважно з слів, що позначають ці впливи. Слово, що означає предмет, не є результатом простої асоціації на кшталт «слово — предмет». За даними А.Р. Лурии, глухонімий, який не навчений мови, не здатний абстрагувати якість чи дію від реального предмета. Він не може формувати абстрактні поняття і систематизувати явища зовнішнього світу з абстрактним ознаками. Першою сигнальною системою розуміють роботу мозку, що обумовлює перетворення безпосередніх подразників в сигнали різних видів діяльності організму. Другою сигнальною системою позначають функцію мозку людини, яка має справу зі словесними символами («сигналами сигналів»).

Дата добавления:7 | Просмотры: 379 | Нарушение авторских прав

Источник: http://medlec.org/lek.html

Основи формування абстрактного мислення

Звернемося до найбільш вживаних визначень логіки як науки:

"Логіка — це філософська наука про форми, в яких протікає людське мислення, та про закони, яким воно підпорядковується",

"Логіка — наука про форми, закони та методи пізнання об’єктивного світу на ступені абстрактного мислення, а також про мову як засіб такого пізнання".

"Логіка — наука про закони і форми правильного мислення".

У наведених визначеннях предметом логіки є абстрактне мислення. Це зумовлює необхідність аналізу його особливостей, специфіки як одного із ступенів пізнання, визначення характеру зв’язку з іншими ступенями пізнання.

За межами спеціального вивчення поняття свідомість, мислення, абстрактне мислення розглядаються як синоніми. І це не заважає нам їх ефективно використовувати. Але для цілей нашого аналізу це не годиться, що й спонукає нас дати чіткі визначення цим поняттям.

М и с л е н н я — це активний процес діяльності людського мозку.

С в і д о м і с т ь — це процес ідеального відображення дійсності. Свідомість включає в себе мислення, знання, емоції, інтуїцію, пам’ять, волю. Тому кожна людина має своє бачення світу, властиву лише їй свідомість.

А б с т р а к т н е мислення — це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь пізнання.

Мета чуттєвого пізнання — дати досліджуваний предмет у його безпосередності, наявності, зафіксувати його у вигляді факту чуттєвої наявності. Реалізує цю мету чуттєве пізнання через свої форми: відчуття, сприйняття, уявлення.

Предмети та явища навколишньої дійсності, впливаючи на органи чуття, викликають різноманітну інформацію (зорову,слухову, дотикову та ін.), що й складає зміст такого рівня чуттєвого пізнання, як відчуття.

Отже, відчуття є відображенням окремих властивостей предметів та явищ дійсності (колір, звук, запах тощо), які діють на наші органи чуття.

За допомогою сприйняття (як наступного рівня чуттєвого пізнання) отримують інформацію про предмети та явища навколишнього світу у їх цілісному вигляді. Так, сприйняття квітки дає нам не тільки інформацію про її окремі властивості (колір, запах тощо), а насамперед формує зоровий образ про неї як своєрідний предмет, відмінний від її середовища.

Необхідною умовою формування інформації про предмет у вигляді відчуття і сприйняття є безпосередня наявність предмета чи явища. Тільки тоді можна виділити окремі властивості предмета або ж характеризувати предмет у його цілісності.

Але ми можемо отримати інформацію про предмет і не споглядаючи його. Відомості про предмети та явища, які сприймалися раніше, можуть відновлюватися в нашій уяві у вигляді різних образів. Ось ці образи і є уявленнями.

Отже, у я в л е н н я м називають таку форму чуттєвого пізнання, яка продукує інформацію про предмет у вигляді наочних образів. Це дає можливість говорити, наприклад, про знайому людину, яка в даний момент відсутня, сперечатися про явище, яке ми сприймали колись, тощо.

На рівні уявлення ми намагаємося подолати хаотичне розмаїття відомостей про предмет, отриманих за допомогою відчуття і сприйняття, встановити тотожність між предметом і його наочним образом, нехтуючи відчуттям і сприйняттям як менш досконалими формами чуттєвого пізнання.

Але для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого, випадкового і закономірного. А без такої диференціації неможливий генезис знання про предмет. Це й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне мислення. Саме слово "абстракція" походить від латинського слова abstractio (усунення, відокремлення, відвертання, відволікання). Про яке ж відвертання, відволікання йдеться, коли ми користуємося терміном "абстрактне мислення"? Відповідь на це питання, а також визначення абстрактного мислення дамо далі. Зараз же зупинимося на аналізі характерних особливостей абстрактного мислення, серед яких виділяють узагальненість, опосередкованість, нерозривний зв’язок з мовою.

За допомогою органів чуття, як уже зазначалося, людина пізнає світ у сукупності його різноманітних якостей і властивостей. Перед мисленням постає завдання систематизувати результат, отриманий на чуттєвому рівні пізнання. Суть цієї систематизації полягає у відокремленні несуттєвого, випадкового, другорядного від суттєвого, необхідного. Таке відокремлення називають абстракцією у вигляді узагальнення.

Отже, у з а г а л ь н е н н я — це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак. На рівні чуттєвого пізнання предмет постає у вигляді наочного образу, а на рівні абстрактного мислення — у вигляді системи знання,тобто поняття.

Наприклад, науки, що вивчають людину, відкривають різноманітні її якості і властивості. Кожен із власного досвіду знає, що немає двох однакових людей. Люди різняться за кольором шкіри, національністю, здібностями, психологією тощо. Але в розмаїтті цих ознак шляхом узагальнення, мислення виділяє найсуттєвіше, що визначає людину як об’єкт, відмінний від усього іншого: "жива істота, здатна виробляти знаряддя праці".

Другою важливою рисою абстрактного мислення є його опосередкований характер. О п о с ер е д к о в а н і с т ь — це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності. З ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим, і, що найголовніше, ми його використовуємо як фундамент та інструмент для добування нового знання. Тобто, у процесі пізнання настає такий момент, коли не безпосередньо сам предмет є джерелом знання, а саме знання про нього є основою для отримання нового, глибшого знання.

Наприклад, люди за різних обставин і в різні часи безпосередньо спостерігали, що деякі предмети не тонуть у воді. І лише Архімед, полишивши чуттєву сторону цього явища, відкрив залежність, яка лежить в його основі і яку згодом сформулював у вигляді знаменитого закону. Отже, Архімед відкрив те, що лежить за межами органів чуття, спираючись на здобуте раніше знання.

А ось інший приклад. Дізнавшись, що ваш приятель перебуває зараз у Варшаві, ви без посилання на чуттєвий досвід стверджуєте, що його немає зараз у Києві.

Тобто, аналізуючи раніше отримане і перевірене знання, ми маємо можливість, не звертаючись щоразу до безпосереднього досвіду, мати нове знання. Можна стверджувати, що саме цей аналіз і є суттю опосередкованості як властивості абстрактного мислення.

Окрім того, абстрактне мислення має ще одну особливість — нерозривний зв’язок з мовою. М о в а — це безпосередня реальність думки. Навіть тоді, коли ми не розмовляємо, не записуємо наші думки, ми все одно втілюємо їх у слова, речення, сукупність речень. Завдяки мові ми не тільки фіксуємо отримане знання, а й передаємо інформацію один одному, здійснюємо зв’язок між поколіннями. Оскільки в мові втілюється не тільки знання як результат пізнавальної діяльності, а й спосіб його отримання, то людина, вивчаючи мову, оволодіває і певними прийомами міркування. Тільки враховуючи це, можна на мовному матеріалі дослідити головні форми мислення, зв’язок між формою думки та її змістом, типи зв’язку між формами мислення як результатами абстрактної діяльності людини, і саме ця обставина робить нерозривний зв’язок мови і мислення визначальним щодо узагальнення та опосередкованості як характерних ознак абстрактного мислення.

Тобто, будь-яке слово і узагальнює, і опосередковує (оскільки виступає представником певного об’єкта), і фіксує певну думку про предмет. Тому абстрактне мислення можна назвати мовним мисленням, в мову — практичним мисленням, підкреслюючи цим, що на цьому рівні пізнання й діяльності головним виразником і акумулятором знання є мова. Мається на увазі не тільки розмовна мова, а й мова моделей інженера, креслень архітектора, мова науки тощо.

Отже, як ми вже зазначали, предмет логіки — абстрактне мислення, яке по суті поглинається мовою, а це означає, що логіка врешті-решт вивчає мову.

Насправді ж логіка не вивчає структури мови як такої, тобто її граматичних властивостей. Граматичні структури безпосередньо не виражають логічних структур. Вони виражають загальні і специфічні принципи побудови природних мов і є предметом лінгвістики. На відміну від лінгвістики логіка вивчає не саму природну мову, а закономірності, правила та головні прийоми реалізації і функціонування мислення в такій матерії, як мова.

Отже, предметом логіки є абстрактне мислення, що має специфічні форми і підпорядковується властивим йому правилам і законам.

Источник: http://pidruchniki.com//logika/abstraktne_mislennya_yogo_harakterni_osoblivosti

Основи формування абстрактного мислення

Поняття мислення дуже глибоко і багатогранно. На перший погляд під даним терміном можна уявити той чи інший розумовий процес або діяльність, пов’язану з аналізом або синтезом чогось. Однак існує кілька різновидів мислення, і кожне з них має свої характеристики та особливості.

Так, вміння перетворювати інформацію про реальні предмети в знаки, потім виробляти певні маніпуляції з цими символами і зрештою застосовувати на практиці продумане раніше рішення – є не що інше, як абстрактне мислення. Іншими словами, це здатність відокремлювати властивості об’єкта від самого об’єкта. Приміром, такий розумовий процес застосовується при вирішенні задачі за допомогою креслення: людина читає текст, переносить значення на папір, обмірковує рішення, дивлячись на зображені дані, і відповідає на поставлене запитання.

Абстрактне мислення починає розвиватися в дитинстві , ознакою його формування служить здатність дитини бачити в предметі деякі сторонні властивості. Наприклад, обриси калюж на дорозі нагадує тварина, форма елементів будівель – цифри, хмари – неймовірних казкових персонажів. Развитее даного виду розумової діяльності сприяє формуванню творчих та інтелектуальних здібностей дитини. Так, практично всі математики, композитори, наукові діячі, письменники або режисери мислять даними чином.

Як і більшість людських навичок, абстрактне мислення можна розвивати. Примітно, що навчання умоглядному процесу найчастіше відбувається у вигляді гри, що, безумовно, подобається дітям. Зокрема, можна запропонувати дитині пограти в асоціації: назвати або показати предмет і попросити розповісти, на що він схожий. Також чудовим способом розвитку даного виду мислення є театр тіней, оскільки тінь – це справжня абстракція, яка дає можливість вдосталь пофантазувати і подумати.

Люди з добре розвиненим умоглядним мисленням здатні бачити ситуацію з різною точки зору, продумувати розгорнуті і глибокі висновки, цілком і повністю занурюватися в досліджувану область.

Однак для високого рівня інтелекту необхідно освоювати й інші види розумової діяльності. З вишенапісанного випливає, що абстрактне мислення розвиває розумову (внутрішню) мова, яка може бути дуже глибока. Але найчастіше в голові виникають окремі фрази або тільки слова, які укладають досить широке визначення. А для формування усного мовлення (зовнішньої) необхідно побудувати чіткі пропозиції, логічно і граматично пов’язані між собою. Так от, саме здатність перетворювати думки в повноцінну мову називається терміном «вербальне мислення».

Без зайвих пояснень цілком зрозуміло, що великий словниковий запас, зв’язкова мова і здатність цікаво викладати думки є обов’язковими критеріями розвиненого інтелекту. Інакше кажучи, формування вербального мислення – невід’ємний етап розвитку сучасної людини. Удосконалювати зовнішню мова необхідно з дитинства, для цього рекомендується пропонувати дитині переказати прочитаний чи почутий розповідь, висловити свою думку з приводу певної ситуації, події і т. д.

Ще один важливий розумовий процес – математичне мислення. Воно формується у процесі вивчення цариці наук – математики, про що власне і свідчить назва. Математичний стиль мислення сприяє розвитку лаконізму (прагненню знаходити наікротчайшій шлях, що веде до поставленої мети), структурованості і чіткості вчинків і дій, скрупульозності, точності і пунктуальності.

Источник: http://svitohlyad.com.ua/samovdoskonalennya/abstraktne-myslennya-zdatnist-bachyty-v-zvychnyh-predmetah-schos-bilshe/